Фахівці Державної служби із надзвичайних ситуаційрадятьобов'язково
обговорити у родині не тільки заходи щодо запобігання пожежі, а й порядок дій у
разі її виникнення вдома чи у громадському місці:спосіб виклику
пожежно-рятувальної служби "101", шляхи евакуації дітей, можливості
гасіння пожежі на початковій стадії, безпечні маршрути виходу з приміщення.
·не гаючи часу, повідомити про пожежу комусь із дорослих;
·якщо поблизу немає дорослих, то сама повинна набрати "101",
повідомити місце пожежі, назвати своє ім’я, вулицю, номер будинку, квартири,
іншого об’єкту;
·якщо з’явилось багато диму, то намочити тканину, притулити її до рота та
пробиратись до виходу повзучи;
·якщо загорівся одяг, то впасти на підлогу та котитися, щоб його загасити;
·якщо до виходу не можна дібратися, то вийти на балкон та кликати на
допомогу.
Окремо обговоріть з дітьми, що потрібно допомагати вийти з приміщення
зовсім маленьким та тваринам.
Синдром емоційного вигоряннявідомий з минулого століття, коли він вперше був
діагностований американцями. Емоційне вигоряння - це зміни в поведінці людини,
які проявляються внаслідок емоційного виснаження. Найчастіше термін «емоційне
вигорання» пов'язують з діяльністю працівників, чия професія пов'язана з
допомогою людям. Це лікарі, рятувальники, медсестри, працівники соціальних
служб, педагоги. Однак існує й особлива категорія громадян, що піддаються
емоційному виснаженню, про яку чомусь у нас не прийнято говорити. Це батьки.
Найчастіше батьки самі не розуміють, чому дитина
раптом починає їх дратувати і злити. Вони зриваються і кричать на дітей, а
потім задають питання психологам, як цього уникнути. І, незважаючи на те, що
більшість батьків усвідомлюють, що подібні дії помилкові, ситуація може
повторюватися знову і знову.І чим менша дитина, тим серйозніші можуть бути
наслідки для її емоційного здоров'я. Адже маленькі діти сприймають негативні
емоції батьків як «Мама (або тато) мене не любить».
У чому причина і як уникнути подібних важких
емоцій у бік своєї дитини? Причина часто криється в емоційному вигорянні. Які
стадії є у цієї недуги і як з нею боротися?
Причини емоційного
вигорання
Виховання дитини - це важка праця, до
якої часто молоді мами і тати виявляються непідготовленими. Звичний спосіб
життя сім'ї з появою дитини істотно змінюється. Безсонні ночі, постійні тривоги
за здоров'я малюка, боязнь зробити щось не так, складнощі з адаптацією до своїх
нових соціальних ролей і, звичайно ж, відсутність вільного часу - все це
супроводжує життя молодих батьків протягом перших місяців життя дитини. У
багатьох сім'ях до цього списку додаються також фінансові труднощі, відсутність
допомоги з боку родичів, невирішене житлове питання та інше.
Природно, що всі ці
фактори безпосередньо впливають на емоційний стан батьків, який під їх впливом
поступово порушується, що в кінцевому підсумку призводить до нервового зриву,
депресії і перевтоми.
Багато хто вважає, що емоційному вигоранню
піддаються тільки жінки, проте це не так. Ця недуга проявляється також у
татусів, бабусь, дідусів, однак у матерів вона дійсно зустрічається найчастіше.
Хто найчастіше
страждає від синдрому емоційного вигорання:
·батьки, які мають двох і більше дітей
молодше п'яти років.
·батьки дитини, яка часто хворіє, має
важковиліковне або невиліковне захворювання.
·матері, які виходять на роботу до
моменту закінчення декретної відпустки або працюють на дому, паралельно
займаючись вихованням дітей, тобто живуть в режимі мультизайнятості.
·батьки в неповних сім'ях.
·батьки, які самі в дитинстві відчували
психологічні труднощі.
·батьки-перфекціоністи, які мають
завищені вимоги до власної батьківської ролі.
имптоми і стадії
емоційного вигорання
Діагностувати цю
недугу можна за змінами в поведінці людини. До симптомів емоційного вигорання
відносяться: постійна втома, небажання щось робити або виконання звичних дій на
автоматі, плаксивість, апатія, байдужість і байдужість до власної дитини або навпаки
дратівливість і безпричинна агресія, втрата інтересу до спілкування з сім'єю,
родичами, друзями, стан постійної тривоги і депресії.
Існує три стадії синдрому
Перша стадія
«Стадія
витримування». Вона характеризується станом, коли людина відчуває, що їй важко,
але з останніх сил намагається взяти себе в руки.
Людина ще тримається «на плаву», але при цьому
сама часто зауважує власну дратівливість і починає звинувачувати себе в тому,
що не справляється зі своєю батьківською роллю. Постійні думки «я погана мати /
поганий батько», «у мене нічого не виходить», «я не справляюся з вихованням
дитини» призводять до подразнення та агресії по відношенню до себе, дитини,
близьких людей.
Відповідно, у батьків падає самооцінка,
з'являється постійна тривожність, що ще більше посилює нервове виснаження і
позначається на емоційному стані дитини.Діти, відчуваючи емоційну нестабільність батьків,
починають вередувати і гірше себе вести, що призводить до ще більшого
подразнення.
Друга стадія
«Стадія
не-витримування», має такі симптоми: мама/тато розуміє, що більше не в силах
витримувати емоційне навантаження, хочеться все кинути, розірвати замкнене
коло, позбутися цього пресуючого стану.
Третя стадія
На цьому етапі
зазвичай починаються серйозні деформації особистісного характеру. Психіка
людини з синдромом емоційного вигорання на стадії деформації включає особливий
захист, і батько/мама починає звинувачувати в ситуації, що склалася власну дитину,
а заодно і всіх оточуючих.
Як подолати синдром
емоційного вигорання: 8 рекомендацій фахівців
Якщо ви помітили у
себе або своїх рідних симптоми емоційного вигорання, відразу почніть роботу по
позбавленню від цієї недуги, поки вона не перейшла в найсерйознішу стадію.
1. Почніть більше відпочивати
Організму потрібен
хороший відпочинок. Візьміть вихідний або відпустку, і відпочиньте, приділіть
час собі, займіться тим, чим давно хотілося зайнятися. Під час невеликого
відпочинку організм відновить сили, і незабаром ви повернетеся до своїх звичних
справ з абсолютно іншим настроєм.
2. Навчіться просити про допомогу
Попросіть близьких
допомогти вам з дитиною, зніміть з себе хоча б частину щоденного навантаження.
Просіть надати вам будь-яку посильну допомогу: виконати домашні справи, дати
гроші в борг.Особливо актуально це в тому випадку, якщо ви –
батько-одинак чи матір-одиначка.
3. Приймайте недоліки свої та інших людей
Прийміть той факт, що
всі люди різні, і ніхто не ідеальний. Почніть ставитися до себе більш
поблажливо, приймайте себе такою (таким), яка (який) ви є.
4. Відкладіть другорядні справи
Навчіться скидати
«баласт»: забудьте другорядні справи, які збиралися переробити, відкладіть їх,
подумайте про себе, адже виснажені батьки не зможуть повноцінно справлятися зі
своїми батьківськими обов'язками.
5. Висипайтеся
Забезпечте собі
стабільний восьми-дев'яти годинний сон. Щоб уникнути виснаження організму, слід
висипатися хоча б кілька разів на тиждень. Буде добре, якщо ви навчитеся лягати
до опівночі і вставати не пізніше сьомої-восьмої ранку. Для підтримки здоров'я
лікарі рекомендують саме такий графік.
6. Шукайте внутрішній ресурс
Використовуйте всі
можливі ресурси, які допоможуть вам поліпшити емоційний стан. Це можуть бути
хобі, сеанси масажу, похід в кіно або ресторан, поїздка за місто, зустрічі з
друзями.
7. Позбавляйтеся від почуття провини за власні задоволення
Якщо ви відчуваєте
провину за те, що зробили щось для себе: купили нове плаття замість чергової
іграшки для дитини, залишили малюка з бабусею, а самі пішли розважатися з
друзями, не звинувачуйте себе. Пам'ятайте, що діти тонко відчувають емоційний
стан батьків, і якщо ви відчуваєте себе радісними, щасливими, відпочившими, то
такий же душевний підйом будуть випромінювати і ваші діти.
Однак пам'ятайте, що впадати в іншу крайність і
займатися тільки собою - погане рішення.Намагайтеся стежити за балансом того, що ви робите
для себе і що - для дитини.
8. Регулярно харчуйтеся і гуляйте на свіжому повітрі
Прогулянки по 40
хвилин на день навіть в місті можуть істотно поліпшити ваш емоційний стан.
Лікування третьої стадії емоційного вигорання
можливе тільки під контролем фахівців: невропатологів і психологів. Якщо ви
помітили у себе або близьких критичну стадію - відразу ж звертайтеся за
професійною допомогою, оскільки впоратися з нею на одинці методами, що
спрацьовують на першій і другій стадії, в більшості випадків неможливо.
При симптомах
емоційного вигорання у жодному разі не можна намагатися стабілізувати свій стан
за допомогою будь-яких продуктів-стимуляторів. Чай, кава і алкоголь не тільки
не позбавлять вас від втоми, але і завдадуть ще більшої шкоди і без того
розтривоженій нервовій системі. Систематичне вживання алкоголю впливає на
організм як депресанти, що ще більше посилить нестабільність емоційного стану.
Презентуємо вам, любі читачі
нашу нову знахідку! Це серія книг Казкотерапія від Наталії Чуб. Їх авторка
– відома дитяча письменниця та психолог. Дані книги – це терапевтичні
казки, тобто такі, які допомагають дитині впоратися з якоюсь певною проблемою.
Це казки, які мають чудодійну силу, хоч і не містять у собі чарівних заклинань.
Казкотерапія легко
і швидко допоможе малюку подолати переживання та впоратися з різними
ситуаціями: небажання йти до садочка вранці або лягати спати, боязнь темряви та
всього нового, капризи, не вміння доводити справи до кінця. Казка «розмовляє» з
дитиною її мовою. Тут йому все зрозуміло, бо мова казки простіша, аніж повчання
батьків. Тож замість того, щоб сварити дитину, почитайте їй казки та обговоріть
кожну історію, разом з дитиною проживайте пригоди героїв.
Це чудова історія із серії
Казкотерапія від психолога Наталії Чуб. Книжка рекомендована і однозначно
пригодиться несміливим дітям, які соромляться чи бояться нових знайомств,
допоможе позбутися страхів і підкаже, як діяти. Якраз такою сором’язливою була
маленька пташка Міллі, якій навіть снилися ігри з уявними друзями. Та наяву друзів
у пташечки не було, на відміну від старшого братика, який мав безліч приятелів.
На щастя, одного разу бабуся подарувала Міллі чарівний капелюшок для
сміливості, і сталося диво. Це історія про цінність дружби та відваги,
прекрасно проілюстрована художником. У багатьох ситуаціях діти упізнають себе.
У книжці також є звернення до батьків, яке допоможе їм правильно побудувати
обговорення історії.
Дана казка буде корисна для
прочитання активним, непосидючим дтітям, котрі не вміють доводити справу
до кінця, а перестрибують від заняття до заняття. Ця яскрава книга про
маленьку зебру Еббі, яка завжди береться за безліч справ, але ніяк не може
довести їх до кінця. Прочитавши казку, Ви дізнаєтеся, як смугаста конячка навчилася
все правильно планувати й виконувати задумане. А разом із нею цього навчиться і
Ваша дитина.
Історія про листочок справді
дуже цікава та актуальна. Читаючи дану книгу ми знайомимось із маленьким
листочком, який хоч і любив своє дерево і братиків листочків, все ж мріяв
подорожувати і побачити світ. І от одного разу від сильного вітру він
відірвався і полетів, як птаха. Коли вітер вщух – листочок почав подорожувати
струмочком. Під час подорожі по воді він стає у пригоді комашці (був човником),
крихітній пташці; бавиться з рибкою. Потім його прибило до берега, де його
підбирає дівчинка, яка помітивши в ньому дірочку – дивиться крізь неї на світ –
і світ здається ще гарнішим. Потім дівчинка кладе його на воду річки (що не
далеко починалась) і листочок пливе на зустріч новим відкриттям. Він завжди
вірив, що попереду його очікує обов’язково щось хороше. Якщо ваша дитина
важко адаптується до нового оточення і не любить змін, прочитайте їй книжку й
обговоріть її разом. Казкотерапія допоможе малюкові впоратися зі своїми
страхами та переживаннями.
4. Казка “Маленький Кит”
Головний герой книжки –
маленький кит, який дуже хотів знайти собі друзів, захищати слабких і
допомагати тим, хто потрапив у біду. Прочитайте казку своєму малюкові й
обговоріть ії разом з ним. Завдяки цій добрій історії він навчиться
цінувати дружбу, бути щирим, співчутливим і завжди залишатися собою, незважаючи
на думку оточення. Це надзвичайно гарна та добра книга, ілюстрації
неперевершені та дуже ніжний та повчальний зміст. В казку вкладені базові
поняття, яким кожен батько зобов’язаний навчити свою дитину. Тато кит виховує
малюка, вчить його що таке добре і погано, далі саме дитинча зустрічає хороших
і поганих і визначається зі своєю позицією в житті, а в кінці малюк
подорослішає і починає вчити свою дитину, як колись вчили його.
Книжка призначена для
маленьких плаксіїв. Якщо ваша дитина часто сумує й засмучується через
дрібниці, просто прочитайте їй казку і разом обговоріть її. Казкотерапія легко
і швидко допоможе маляті впоратися зі своєю проблемою. Казка про лисичку Бетсі
навчить дитину бути веселою, упевненою у собі й долати життєві труднощі з
усмішкою.
6. Про сонну мишку і вередливу
пилинку
Книжка для дітей дошкільного
віку, яка допоможе їм упоратися зі страхами та вередуванням. Добрі казкові
історії дадуть дорослим змогу разом із дитиною опрацювати її страхи або
виправити погану поведінку.
7. Два Черв’ячки
Ця книга про двох
друзів-черв’ячків, які по-різному бачать світ. Вона повчальна і тепла. Про те
як два, абсолютно різних черв’ячки, поважають і приймають одне одного,
такими як є. Один черв’ячок справжній реаліст, є яблучко і чудово. А
другий романтик і мрійник, готовий забратися на найвище дерево, щоб подивитися
на захід сонця. Історія про те, що всі ми різні і це не погано і потрібно
приймати кожного таким, яким він є, комусь яблуко, а комусь – захід сонця,
адже у кожного свої інтереси і цінності в цьому житті. Все як в житті, але
набагато цікавіше.
День книги, здавалося б, що це за свято? Це не
Новий Рік та не День Народження, а святковий настрій не літає в повітрі цього
дня. Але, для тих, хто живи світом книжок — це особлива дата. Адже, як можна не
любити книжки, коли, завдячуючи їм, ми проживаємо безліч маленьких життів?
Змагатися з драконами, бути учасником історичних подій, пережити бурхливий
роман чи перевернути свій світогляд з ніг на голову — все це можна зробити,
просто перегортаючи сторінки. Хтось скаже, що те ж саме відбувається з
фільмами, тільки на них витрачаєш менше часу. Це правда, тільки от у фільмах ми
бачимо історію очима інших людей, а в книжках — всі деталі диктує тільки уява
читача. До Всесвітнього дня книги, для фанатів літературного світу ця добірка
цікавих фактів.
Всесвітній день книги
— як відсвяткувати?
Дві сили найуспішніше вмивають на виховання культурної
людини. Це наука й мистецтво. Обидві ці сили сполучені в книзі. (М. Горький)
Всесвітній день книги та авторського права святкують
щорічно 23 квітня, ось уже понад 20 років. Навіщо? Щоби підкреслити важливість
внеску письменників у життя людства. Йдеться про освіту, саморозвиток,
творчість, задоволення. Книжка може зробити людину розумнішою або щасливішою. Але,
як висловився Паскаль, кожну книжку треба вміти читати. Правильна література в
руках правильного читача у правильний час — це скарб.
Відсвяткувати день книжки можна, звісно, за
читанням хорошої літератури. Також, подарувати близькій людині книжку. Або, оновити
власну бібліотеку, замовивши у цей день в книгарні ту літературу, які давно
хотілося прочитати. А, вже прочитані книжки — не зберігати на поличці, щоби
стояли без діла. Роздати їх друзям, подарувати бібліотеці чи віддати на
благодійність. Адже книжки — це не прикраса для стіни, їх потрібно передавати
від читача до читача.
Добірка цікавих фактів про книжки
Книга — це
світ, видимий через людину. (І. Е. Бабель)
·Паперові книжки читаються
швидше. Це підтвердив своїм дослідженням Професор Якоб Нільсен, фахівець із
комп’ютерів, у 2010 році. Він провів дослідження, та виявив: пропри те, що
відсоток читачів електронних книг росте — паперові все ж вдається прочитати
швидше, а засвоюються вони мозком простіше.
·Найпопулярніший у світі
автор — письменниця Агата Крісті. Її книги поступаються популярністю лише
Біблії.
·Чим раніше — тим краще.
Дослідження довели, що якщо вже в 4 роки привчати дитину до читання — то вона
легко буде засвоювати нову інформацію. Якщо ж почати вчитися читати у 6 років —
нові знання будуть даватися вже важче.
·Всього життя не вистачить,
щоби прочитати хоча б 1% літератури. Адже, за підрахунком Google, де
враховувались художні, публіцистичні та наукові твори, всього їх понад 130
мільйонів!
·Люди почали читати мовчки
тільки в 4 столітті нашої ери. До цього людство завжди читало вголос.
·33% американців не прочитали
жодної книги після того, як закінчили школу. Хоча в США бібліотек в 7 разів
більше, ніж McDonald’s.
·Рей Бредбері, автор «451
градус за Фаренгейтом», офіційно є нащадком однієї з Салемських відьом! Її було
засуджено до спалення під час інквізиції у 1692 році. Давня родичка дивом
врятувалася, й завдяки їй на світ в майбутньому з’явився відомий письменник.
Тепер, історія зі спаленням книжок здається цікавішою, правда?
У квітні 1995 р. Генеральна конференція
ЮНЕСКО заснувала Всесвітній день книги і авторського права, який щорічно
відзначається з 1996 року. Це данина поваги до книг та авторів. Книги – це вікно у світ культурного
розмаїття, це міст, що з'єднує різні цивілізації у часі й просторі. Сьогодні
Всесвітній день книги святкують у 190 країнах світу.
Символічно день 23 квітня також був
обраний завдяки традиції святкування Дня книги у Каталонії, де у День Святого
Георга дарували троянду за кожну куплену книжку. Цього дня також прийнято було
дарувати книгу близьким людям, тим, кого любиш.
В усьому світі цього дня купують,
дарують, читають книжки.
Книга на сучасному етапі розвитку
цивілізації залишається одним із найефективніших інструментів передачі
інформації з усіх сфер людської діяльності.
Щиро вітаємо всіх шанувальників книги,
усіх тих, хто шанує й розвиває друковане слово, із Всесвітнім днем книги і
авторського права!
Бажаємо нових відкриттів, реалізації
творчих задумів та натхнення! Нехай придбана у цей день нова книжка стане її
власнику справжнім другом і порадником на довгі літа.
Аварію на Чорнобильській АЕС досі
називають найбільшою техногенною катастрофою в історії мирного атома. Нарівні з
аварією на АЕС "Фукусіма-1" в Японії, що сталася у 2011 році,
Чорнобильській трагедії привласнений сьомий рівень небезпеки за Міжнародною
шкалою ядерних подій. Те, що сталося 26 квітня 1986 року, стало локальною
катастрофою з глобальними наслідками.
Що сталося на ЧАЕС 26 квітня 1986 року
Для чергового планово-попереджувального
ремонту 25 квітня 1986 року була запланована зупинка четвертого енергоблоку
Чорнобильської АЕС. Випробовувати мали режим вибігу ротора турбогенератора,
який планувався як додаткова система аварійного електропостачання.
За добу до аварії потужність реактора
знизили, була відключена і система аварійного охолодження реактора.
Проте в 1:23:38 25 квітня було
зафіксовано натискання кнопки максимального аварійного захисту: після початку
випробування реакція не стабілізувалася, а потужність реактора наростала.
Аварійний захист вже не допоміг, і ситуація вийшла з-під контролю. Прогриміли
два вибухи з інтервалом в декілька секунд, реактор був повністю зруйнований, а
будівля енергоблока і покрівля машинного залу частково обрушилися. Крім цього,
виникло понад 30 вогнищ пожежі: основні були загашені через годину, а повністю
ліквідували загоряння до 5 ранку 26 квітня. Проте пізніше пожежа великої
інтенсивності виникла у центральному залі 4-го блоку. Гасили її з використанням
вертолітної техніки до 10 травня.
Хто винен у Чорнобильській катастрофі?
Зайнялися пошуками винних практично
відразу. Спочатку відповідальність поклали на персонал і керівництво станції,
однак після повторного розгляду питання відповідальності в 1991 році висновок
дещо змінився. Так, катастрофа на ЧАЕС почалася через дії персоналу, але набула
неадекватних катастрофічних масштабів через незадовільну конструкцію реактора.
Найбільш ймовірні причини аварії –
помилки проекту і конструкції реактора.
Основні фактори: невідповідність
реактора нормам безпеки, низька якість регламенту експлуатації, неефективність
режиму регулювання і нагляду за безпекою, загальний брак культури безпеки в
ядерних питаннях.
Чорнобильська катастрофа та її наслідки
Найбільшої шкоди після трагедії зазнала
не Україна, а Білорусь. Країна отримала 70% радіаційного забруднення ЧАЕС.
Також забруднення дісталося до Норвегії, Фінляндії і Швеції та Росії. Загалом
понад 200 тис. кв. км отримали дозу радіації.
Найпоширеніші міфи про
Чорнобиль
Кожного разу, коли
розмова заходить про Чорнобильську катастрофу, хтось згадує мутантів, хтось
говорить про те, що масштаби трагедії зумисне приховали, деякі стверджують, що
ще тисячу років навколо ЧАЕС не можна буде жити. Проте ж справи трохи інакші.
Міф 1: Тварини-мутанти
Раніше історії про
п'ятилапих і двоголових вовків з Чорнобильського лісу були дуже популярними,
особливо в перші роки після аварії. Мутації дійсно були, але незначні, і жодна
з них не виявилася стійкою. Вплинула радіація на падіння народжуваності і
підвищення смертності.
Тим не менш, на даний
момент в лісах навколо ЧАЕС дуже багата фауна, яку досліджують не тільки
українські вчені, а й їхні колеги з Франції, США та інших країн. Численні
фотопастки встановили там популяції коней Пржевальського, єнотовидних собак,
вовків, борсуків, кабанів, козуль, оленів, лосів, навіть зубрів та ведмедів.
Відсутність у цьому районі людей та заборона на полювання позитивно впливає на
життя тварин.
Справді видимого удару
радіація завдала в лісі, особливо соснам, які виросли на місці Рудого лісу –
того самого, на який припало найбільше викидів радіоактивного пилу під час
вибуху реактора. Ліс зносили бульдозерами, дерева були поховані. Зараз він
відновлюється природним шляхом, але порушення в пагонах видно навіть
неозброєним оком: із бруньки замість двох голок може рости вісім, порушена їхня
довжина і навіть кількість гілок у вузлі.
Міф 2: Жахливі
генетичні наслідки Чорнобильської трагедії для людини
За 6 років досліджень
світова наука не знайшла генетичних дефектів у дітей внаслідок радіаційного
опромінення їхніх батьків. Висновок, в першу чергу, підтверджується після
спостереження за потерпілими та їх поколіннями в Хіросімі і Нагасакі. Щодо
середньостатистичних даних перевищення генетичних відхилень не було.
Через 20 років після
Чорнобильської катастрофи, в 2007 році Міжнародна комісія з радіологічного
захисту знизила значення гіпотетичних ризиків майже в 10 разів.
"Результати робіт
з дослідження генетичних ефектів опромінення, спричиненого викидами
Чорнобильської АЕС в Україні чи Білорусі, які мали найвищий рівень забруднення,
а також в ряді європейських країн, не дають ніякого однозначного доказу
збільшення частот одного або декількох з наступних явищ: синдром Дауна,
вроджені аномалії, викидні, перинатальна смертність і т. д.", - йдеться в
доповіді Наукового комітету з дії атомної радіації ООН за 2001 рік.
Міф 3: Влада навмисно
приховувала серйозність ситуації
Основна проблема
полягала у відсутності надійної і незалежної системи контролю радіаційної
обстановки, яка охоплювала б великі території за межами АЕС. Отримати в
реальному часі інформацію про радіаційний фон на великих територіях, де
відбулися радіоактивні випадання, було неможливо.
Влада, безумовно,
повну інформацію приховувала. Але повністю оцінити масштабів катастрофи просто
не могла.
Ця проблема дала
поштовх у розвитку спеціалізованих систем, і на даний момент зони спостереження
існують навколо АЕС, в них створені автоматизовані системи контролю радіаційної
обстановки. Вони дозволяють оцінити ситуацію навколо ядерно-радіаційно
небезпечних підприємств не тільки владі, але і будь-кому.
Чорнобильська
катастрофа в цифрах
2 дні світ нічого не знав про вибух.
30 співробітників АЕС загинули в
результаті вибуху або гострої променевої хвороби протягом декількох місяців.
350 тис. осіб були евакуйовані
з зони вибуху.
600 тис. осіб стали
ліквідаторами аварії – боролися з вогнем і розчищали завали.
4,7 тис. кв. км виявилася
забрудненою через радіоактивні опади та сильне випромінювання.
2 роки пропрацював четвертий енергоблок
ЧАЕС, він був найбільш "молодим" і модернізованим з усіх.
1:36 – цей час став точкою
неповернення, реактор стало неможливо зупинити.
